Трапляються непоодинокі випадки, коли особа впродовж тривалого часу користується об’єктом нерухомого майна, не замислюючись про необхідність його належного оформлення, вважаючи себе законним власником. Проте, звернувшись до будь-яких офіційних органів для призначення субсидії, отримання дозволу на будівництво, оформлення спадщини, тощо, стикається з низкою труднощів через відсутність його державної реєстрації.
Головний спеціаліст Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Ганна Пилипенко розповість про спрощений механізм державної реєстрації об’єктів нерухомості, фактично збудованих до 05.08.1992 року, проте не зареєстрованих відповідно до вимог законодавства.
Норми діючого законодавства у сфері державної реєстрації прав дозволяють оформити право власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них шляхом звернення до органу реєстрації з наступними документами:
1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений — сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;
2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об’єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав).
Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об’єкти нерухомості документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об’єктом, також вважається рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.
Через застосування різноманітних норм законодавства у різні проміжки часу та наявність у громадян неоднорідних документів на здавна збудовану нерухомість, держава розробила декілька дієвих шляхів для їх узаконення, тим самим надаючи населенню змогу оформити нерухомість в залежності від наявних у них документів.
Так, на заміну вищезазначених документів можуть бути подані:
1) технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна з зазначенням дати закінчення будівництва до 05 серпня 1992 року, що виготовлений на підставі обстеження нерухомості.
Відсутність останньої у вищезазначеному документі свідчить про необхідність проведення нових інвентаризаційних робіт для її встановлення.
2) документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси.
Цей документ не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Отже, завдяки спрощеному механізму державної реєстрації, пересічні громадяни набувають реальну можливість безперешкодно зареєструвати здавна збудовану нерухомість без зайвих витрат, пов’язаних з узгодженням проектної документації.
Більш детальну консультацію з питань державної реєстрації можна отримати за телефоном: (06264) 42481.
Юстиція відкрита для людей.