Кулініч Микола Олексійович народився 22 січня 1950 року в селищі Ясногірка. Трудову діяльність розпочав після закінчення середньої школи в 1967 році на гідроруднику «Піонер» тресту «Гідровуголь» учнем екскаваторника. Працював на шахті підземним електрозварювальником. Обирався секретарем комсомольської організації ділянки. Служив у лавах Радянської Армії в м Кюрдамір (Азербайджан).Закінчив відділення журналістики Ростовського держуніверситету, навчався в Одеській та Київській Вищих партійних школах.
З 1971 року працював інструктором, завідувачем відділом комсомольської організації Краматорського міського комітету комсомолу. Працював відповідальним за спец. випуск обласної молодіжної газети «Комсомолець Донбасу» («Акцент»).
Друкувався в міській, обласній, центральній пресі, журналі «Донбас». Член Спілки Журналістів України.
Журналіст за освітою, він присвятив своє життя розвитку культури рідного міста. Майже двадцять років очолював міський відділ культури з 1985 року. За цей період в Краматорську стали до ладу Центральна бібліотека, Дитячі школи мистецтв №№ 1 і 3. З ініціативи Кулініча Миколи у 1993 році заснований фестиваль мистецтв «Сіверський Донець», який набув статусу міжнародного. Міський міністр культури, як називали Миколу Олексійовича, всіляко сприяв створенню творчого середовища, в якому проявилися таланти десятків колективів і солістів Краматорська, які визнані далеко за межами нашого міста.
Микола Кулініч доклав зусиль для увічнення пам’яті актора і режисера Леоніда Бикова, інших наших славних земляків. Він писав вірші і встиг видати дві свої поетичні збірки. Його праця відзначена Подякою Президента України, Почесними грамотами облдержадміністрації і срібною медаллю ім. Бикова.
У 1986 році, як офіцер запасу, брав активну участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. У 2005 році М. Кулініч помер.
У 2000 році вийшла перша книга віршів «Состояние души». У 2005 році – друга, «Осенняя женщина». В цьому ж році Миколи Олексійовича не стало. Остання книга «Мы не даром носили шинели» вийшла вже після смерті М.О. Кулініча.
Бібліографія:
.
Бабкин В. А. 100 самых известных имен Краматорска [Текст] / В. А. Бабкин. — Краматорск : Тираж-51, 2008. – С.312- 316.
.
Коцаренко В. Впервые краматорчане отмечали День города в 1986-м году [Текст] / В. Коцаренко // Поиск. — 2007. — № 39. - С. 9.
.
Краматорск простился с Николаем Кулиничем [Текст] : почти 20 лет возглавлял городской отдел культуры, поэт // Краматорская правда. — 2005. — №28. - С. 6.
.
Кручинин О. В Старом городе создана литературная студия имени Николая Кулинича [Текст] / О. Кручинин // Восточный проект. — 2006. — № 33. — С. 8.
.
Кручинин О. Он уже никогда не создаст новый глобус Краматорска [Текст] : ушел из жизни Николай Кулинич / О. Кручинин // Восточный проект. — 2005. — № 28. - С. 5.
.
Лукьяненко Д. Выходит в свет книга, которую готовил к изданию Николай Кулинич (название книги — «Мы не даром носили шинели») [Текст] / Д. Лукьяненко // Восточный проект. — 2006. — № 2. - С. 3.
.
Многоцветье имен [Текст] : литер.- худож. альманах. Вып.5 / отв. ред. М. Е. Стельмах. — Донецк : Точка опоры, 2011. — С. 477-486.
.
Мы не даром носили шинели : Очерки-воспоминания, стихи / Автор-сост. Н. А. Кулинич; худож. И. И. Базилевский. – Краматорск, 2006. – 151с.
.
Николай Кулинич : семь метров над пропастью ЧАЭС: воспоминания бывшего заведующего Н. Кулинича о том, как он работал на крыше энергоблока ЧАЭС [Текст] // Восточный проект. — 2006. — № 17. - С. 10.
.
Осенняя женщина : Лирические откровения / Н. А. Кулинич. – Краматорск, 2005. – 64 с.
.
Рудаков А. В Старом городе создана литературная студия имени Николая Кулинича [Текст] / А. Рудаков // Краматорская правда. — 2006. — № 33. - С. 13.
.
Слабоусова А. Есть люди, которые даже после смерти продолжают жить с нами : Память о Кулиниче Н. [Текст] / А. Слабоусова // Краматорская правда. — 2007. — № 4. - С. 4.
.
Состояние души : Стихи разных лет / Н. А. Кулинич; худож. С. Новиков. – Краматорск, 2000. – 80 с.
.
Ты приходишь в сны…: Стих [Текст] / Н. Кулинич // Краматорская правда. — 2011. — № 1. - С. 6.
