Пархоменко Леонід Ілліч
.
Народився 14 червня 1930 року в Краматорську, Сталінська (нині Донецька) область.
Закінчив ВДІК (1955, майстерня Бориса Бібікова і Ольги Пижової).
З 1956 року – актор Київської кіностудії ім. А.П. Довженка.
Актор величезного обдарування, з тих, що називають «самородками». У кіно знімався з 1950-х років, запам’ятався по ряду ролей у фільмах: «Павло Корчагін» (1956) – чекіст Холява; «Полюшко-поле» (1956) – Захар Гуров, бригадир; «Ідіот» (1958) – Парфен Рогожин; «Ходіння по муках» (1958-1959) – Олексій Красильников; «Донська повість» (1964) – білий козак; «До мене, Мухтар!» (1964) – бандит Фролов; «Невловимі месники» (1966) – Корній. Всього Л. Пархоменко знявся в 24 фільмах.
Після ролі Парфена Рогожина в «Ідіоті» про нього заговорили буквально усі. Потім Красильникова в «Ходіння по муках». І, нарешті, в «Жеребенке» (по Шолохову). Здавалося, його чекала блискуча кар’єра. Але, Пархоменку стали пропонувати невеликі «бандитські» ролі. Найвідоміша з яких – Фролов в стрічці Семена Туманова «До мене, Мухтар!» (На зйомках Леонід трохи сам не загинув від зубів цього пса).
На жаль, пристрасть до алкоголю поставила хрест на його акторській кар’єрі і призвела до передчасної смерті.
Помер 13 січня 1975 року. Похований на 115 уч. Хованського (Центрального) кладовища.
.
.
.
Бібліографія:
.
Васильева. Л. Краматорчане на киноэкране [Текст] / Л. Васильева // Поиск. — 2008. — № 36. - С. 31.
.
На экране — наши земляки [Текст] // Краматорская правда. — 1958. — № 92. - С. 4.
