Микола Іванович Шкадінов народився в 1890 році на Орловщині, в сім’ї робітника. Злидні та голод привели батьків на заробітки в Донбас. Шістнадцятирічним підлітком почав свою трудову діяльність в Слов’янському вагонному депо, після закінчення реального училища. З 1910 року працював на Краматорському машинобудівному заводі токарем.
У той час на заводі діяла сильна підпільна більшовицька організація, працювали відомі революціонери В. Я. Чубар, Н. М. Шверник.
Формування поглядів молодого робітника відбувалося під впливом більшовицьких ідей. У період імперіалістичної війни він вже свідомо брав участь в революційному русі, виконуючи різні доручення більшовиків.
Після повалення самодержавства, 21 березня 1917 року, в Краматорську була обрана Рада робітничих, селянських і солдатських депутатів. Серед депутатів, які твердо займають більшовицькі позиції, був і Микола Іванович Шкадінов. У квітневі дні 17-го він вступає в партію більшовиків, назавжди зв’язавши з нею свою долю
29 вересня 1917 року молодий робітник обирається головою Краматорського Ради.
Микола Іванович бив одним з організаторів Краматорська червоногвардійських загонів і брав безпосередню участь у ряді бойових операцій.
На початку лютого 1920 року, Микола Іванович повертається до Краматорська і обирається секретарем райкому партії. Багато уваги приділяє відновленню заводів, селища. У серпні того ж року висувається на керівну роботу в Слов’янському повіті – секретарем комітету партії, а потім головою виконкому. З 1923 року він працює головою окружного виконкому в Донецьку, завідувачем відділом кадрів ЦК Компартії України, членом Президії і членом Партколегії ЦК КП (б) У, завідувачем відділом радянської торгівлі Донецького обкому партії. У ці роки він обирався делегатом з’їздів партії, губернських, обласних, всеукраїнських і всесоюзних з’їздів Рад. У 1935 році Н.І. Шкадінов повертається до Краматорська, місто, де його пам’ятали, цінували, знали, і знову його обрали головою міської Ради. На цій посаді він пропрацював до березня 1940 року включно. У цей період Микола Іванович приділяє велику увагу розвитку Краматорська, його благоустрою, поліпшенню побуту краматорчан.
Останні роки життя Микола Іванович працював заступником директора з побуту Новокраматорського машинобудівного заводу. В період Великої Вітчизняної війни, в дні, коли ворог був на підступах до міста, займається евакуацією заводу і на чолі першого ешелону з обладнанням і людьми відправляється в глибокий тил, спочатку в Орськ, а потім в Електросталь.
В кінці 1943 року він повернувся до звільненого Краматорськ безнадійно хворим, на носилках. Поживши трохи більше двох тижнів, пішов з життя.
Бібліографія:
.
1. Бабкин В. А. 100 самых известных имен Краматорска [Текст] / В. А. Бабкин. – Краматорск : Тираж-51, 2008. – С.95 -97.
.
2. Волошина Н. Первый председатель [Текст] // За технический прогресс. – 1977. – 24 декабря.
.
3. Волошина Н. Первый председатель: (О Шкадинове) [Текст] // Краматорская правда. – 1990. – № 62. – С. 2.
.
4. Диденко И. Большевик Шкадинов [Текст] // Краматорская правда. – 1964. – №7. – С.2.
.
5. Истинный М. Говорят, что…: (Про улицу имени Шкадинова) [Текст] // Поиск. – 2004. – № 46 (17.11). – С.10.
.
6. Коцаренко В. Имя на мемориальной доске [Текст] // Машиностроитель.- 1987. – 2 сентября.
.
7. Марапулец Е. Первый председатель [Текст] // Краматорская правда. – 1976. – №154. – С.2.