Визначення змісту права на безоплатну правову допомогу, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги регулюються Законом України «Про надання безоплатної правової допомоги» від 02 червня 2011 року № 3460-VI (далі по тексту – Закон).
Право на безоплатну правову допомогу – гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
Особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- особа не належить до жодної з категорій осіб, які відповідно до Закону мають право на безоплатну вторинну правову допомогу (частина 1 статті 14 цього Закону);
- особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї з категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу;
- вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними;
- особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання;
- особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги (у цьому випадку додається письмове роз’яснення про порядок звернення до відповідних міжнародних судових установ чи відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна).
У разі прийняття рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги особі роз’яснюють порядок оскарження рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.
Головне територіальне управління юстиції
у Донецькій області