Українська діаспора
Євтух, В. Українська етнічність поза межами України [Текст] / В. Євтух // Народна творчість та етнографія. – 2010. – N 1. - С. 48-57.
Стаття розповідає про реалії українського еміграційного життя, які характеризують активні процеси в напрямі розбудови та утвердження української етнічності в світі. Приведені статистичні дані кількості українців, або осіб українського походження у країнах Східної Європи, Канади, Австралії, США та країн колишніх республік СРСР.
Мамченкова, О. Родная Канадийщина [Текст] / О. Мамченкова // Корреспондент : Еженедельник. – 2011. – N 39. - С. 62-64
Розповідається про перших виходців з Західної України, які потрапили в Канаду наприкінці ХІХ століття. Тоді ні вони, ні хто інших не міг уявити, що саме з них почнеться історія масового виходу галичан в далеку заокеанську країну, результатом якого стало утворення однієї з найбільших українських діаспор у світі. Історія підкорення Канади окремою родиною та їх односельцями наводиться в цій статті.
Василенко, Л. У далекий світ – за океан [Текст] : до 120-річчя українських поселень у Канаді / Л. Василенко // Берегиня : Всеукраїнський народознавчий часопис. – 2011. – N 3. - С. 59-72
7 вересня 1891 року до порту Квебек прибув карабель «Орегон» з Гамбурга. У численному натовпі були два хлібороби – Іван Пилипів і Василь Єлиняк з села Небилова Рожнятівського району Івано-Франківської області. Вони подалися за океан у пошуках щастя, виходу зі злиднів, яких зазнавали на власній землі під владою Австро-Угорщини та Польщі. Про труднощі підкорення Канади першими емігрантами та про вшанування їхньої пам’яті вдячними нащадками дізнаєтесь з даної статті.
Незгода, О. З Україною в серці [Текст] / О. Незгода // Наша берегиня : Всеукраїнський народознавчий часопис. – 2012. – N 1. - С. 34-35
Можна не навчити дитину української мови. Важко іноді буває в умовах закордону. Можна їй не показати Україну. Важко іноді буває з умовами. Можна не дати навіть українське ім’я. Важко буває з компромісами. Але якщо перелити в неї українську душу, то дитина пізніше сама вивчить мову, сама знайде дорогу в Україну, сама вибере собі українське ім’я. Про сьогодення української діаспори в Канаді, зокрема міста Реджайна, про роботу «Рідної школи» – української суботньої школи для дітей дошкільного, молодшого та середнього шкільного віку дізнаєтесь з даної статті.
Кульчицький С. Українська діаспора спромоглася донести світові правду про голод [Текст] // Урядовий кур’єр : Газета центральних органів виконавчої влади України. – 2013. – N 60. - С. 8, 17
Історія кожної країни має свої трагічні сторінки, історія України також. Найжахливіші з них – голодомор. Голод тричі переслідував українців – у 1921-1922, 1932-1933 і 1946-1947 роках, кілька поколінь у поспіль пройшли найжорстокіші випробування. Але український народ вижив! З його пам’яті неможливо стерти пережите: спогади очевидців, сімейні історії зберігають правду про винищення народу.
В радянські часи розмови про Голодомор розцінювалися як наклеп на радянську владу. Вголос говорити про великий голод почали тільки з часів незалежності держави. І першими у відкритті правди про трагічну сторінку історії власного народу були представники української діаспори, про це йдеться в статті.
Тараненко, О. О. Мова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні [Текст] / О. О. Тараненко // Мовознавство : Науково-теоретичний журнал Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні та Українського мовно-інформаційного фонду НАН України. – 2013. – N 2. - С. 63-99.
Вплив діаспори на всі сфери суспільного та культурного життя України дуже важливий, тому є немало прикладів, статей в періодичних виданнях, що це підтверджують. У мовному житті сучасної України досить помітною є присутність ознак такого явища, як мова української західної діаспори, що проявляється у впливах на статус і структуру української, «материнської мови». У цьому знаходять свій вияв прагнення національно активних кіл діаспори реально впливати на розширення і зміцнення соціальних позицій української мови як державної в Україні і коригувати, відповідного до свого розуміння, розвиток української літературної мови в напрямі посилення її «українськості».
Сокол Г. Повернення забутої письменниці: Галина Журба [Текст] / Г. Сокол // Слово і час. – 2011. – № 7. – С. 90-94.
Значний вплив на розвиток української культури мав і має творчий доробок письменників, художників, музикантів діаспори. Матеріали з життя і творчості творчої інтелігенції на протязі багатьох років публікуються у часописах «Дзвін» та «Слово і час».
У статті Галини Сокол простежується життєвий та творчий шлях Галини Журби, літературна спадщина якої досі маловідома, проте можлива для цілісного бачення українського літературного процесу першої половини ХХ ст.., як в міграції, так і на Україні.
Неврлий М. Празька українська поетична школа [Текст] / М. Неврлий // Слово і час. – 2011. – № 12. – С. 4-11.
Аналітична стаття Миколи Неврлия – українського, чеського літературознавця подає історію виникнення празької української поетичної школи, що стала яскравим осередком розвитку українського поетичного слова у вільному європейському світі після Першої світової війни й особливо поразки українських визвольних змагань 1918-1921 рр. на теренах України, окупованої більшовицькими збройними силами. Докладно проаналізовано творчість Юрія Драгана, Євгена Маланюка, Моніда Мосендза, Олега Ольжича, Юрія Клена, Оксани Лятуринської, Олени Теліги, Олекси Стефановича і двох талановитих закарпатських поетів Івана Ірлявського та Івана Колоса, згадано чимало подробиць із їхнього життя. Автор у цій когорті особливо виокремлює творчість Євгена Маланюка, поетичний талант якого чи не найяскравіше розкрив усю трагедію міжвоєнного покоління поетів, що опинилися поза межами України.
Літературна творчість письменників Української діаспори широко представлена у фондах нашої бібліотеки.
Чекаємо вас за адресою м. Краматорськ, центральна міська бібліотека, вул. Гв. Кантемирівців, 16
з 9.00 до 18.00 кожного дня.