Однією з правових форм діяльності органів юстиції у забезпеченні реалізації державної правової політики та невід’ємним засобом захисту прав і свобод людини є здійснення правової експертизи та державної реєстрації нормативно-правових актів органів виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:
а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;
б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов’язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.
З метою забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій нормативно – правові акти не можуть застосовуватися доки вони не будуть доведені до відома осіб, на кого вони розповсюджуються, у порядку, визначеному законом.
Дія нормативного акта (чи його окремої частини) починається з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 57 Конституції України нормативно-правові акти, що визначають права й обов’язки громадян, не доведені до відома населення в установленому законом порядку, є нечинними.
Нормативно-правові акти, які зареєстровані в органі юстиції, набирають чинності з дня їх опублікування, якщо інше не встановлено самими актами, але не раніше дня їх опублікування.
У випадках, коли є необхідність надання певного строку для проведення підготовчої роботи для застосування нового нормативно-правового акта, у відповідному пункті розпорядчого документа можуть застосовуватися такі формулювання: «набирає чинності через (кількість днів) після опублікування», «набирає чинності з (число, місяць, рік)». У разі неодночасного набрання чинності окремими положеннями нормативно-правового акта про це зазначається в розпорядчому документі. При цьому вказуються пункти розпорядчого документа або структурні одиниці затвердженого ним нормативно-правового акта та момент набрання ними чинності.
Окремі структурні одиниці нормативно-правового акта не можуть набирати чинності раніше набрання чинності розпорядчим документом, яким він затверджений.
У разі прийняття тимчасового нормативно-правового акта в ньому зазначається положення щодо обмеження дії, наприклад: «діє до (зазначається дата)»; «на період проведення експерименту».
Для документів, що містять інформацію з обмеженим доступом, застосовується таке формулювання: «набирає чинності через 10 днів після його державної реєстрації».
При направленні суб’єктом нормотворення зареєстрованого в органі юстиції нормативно-правового акту для його опублікування в друкованих засобах масової інформації, є обов’язковим посилання на дату і номер державної реєстрації такого акту.
Суб’єкти нормотворення направляють нормативно-правові акти для виконання лише після їх державної реєстрації та опублікування.
У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, не тягнуть за собою правових наслідків і не можуть бути підставою для регулювання відповідних правовідносин, застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб за невиконання приписів, що в них містяться.
Відділ реєстрації нормативно-правових
актів управління реєстрації нормативно-правових
актів, правової роботи та правової освіти
Головного територіального управління юстиції
у Донецькій області