Бурлачка Вероніка Григорївна, 20 років
Моя перша зустріч з бібліотекою трапилася років в одинадцять. Прибігла за книгою з шкільної програми, яку потрібно було терміново, буквально за ніч, прочитати, щоб не поставили двійку з літератури. Книгу за ніч не прочитала, але з бібліотекою подружилася всерйоз і надовго. Виявилося, що крім Пушкіна з Лермонтовим, там є ще дуже багато цікавого. То виставка цікава: підійдеш тільки поглянути, а рука вже сама за книгою тягнеться. То бібліотекарі зі своїм привабливим: «Ось ця книга ВАМ обов’язково сподобається!». Так і втягнулася.
Почала приходити частіше. З подивом виявила, що в бібліотеці можна не тільки читати. Як не прийдеш, – то анкетування, то тест психологічний запропонують, то в конкурсі прийняти участь, то майстер-клас відвідати. Цікаво!!! Ідеш книги здавати, і гадаєш кожного разу: «Що ж там сьогодні відбувається?». Сама не помітила, як бібліотека поступово стала невід’ємною частиною мого життя.
Чим дорослішою ставала, тим частіше доводилося приходити: то реферат написати, то до іспиту готуватися. Та й так, для себе – коли журнал який-небудь жіночий погортати, коли з психології книжку взяти, коли просто якусь фантастику.
Так, за допомогою бібліотеки склала іспити, закінчила школу, поступила вчитися на перукаря. Спеціалізованої літератури з перукарського справі мало, коштує вона дорого. Але і тут виручили бібліотекарі: надали потрібні матеріали. Чого не було в підручниках – знайшли на інтернет-сайтах. Шкода, звичайно, що не всі книги можна було взяти попрацювати додому, але, при необхідності, можна було зробити копії потрібних розділів, відсканувати картинки, фото зачісок.
Дійшла справа і до диплома. Але написати роботу – це тільки півсправи. Її ж ще потрібно було правильно оформити і здати в друкованому вигляді. А я тільки як інтернетом користуватися і знала. І то так, – на рівні «чайника». Але, як виявилося, на цей випадок в інтернет-центрі бібліотеки передбачено проведення індивідуальних тренінгів з оволодіння навичками роботи на комп’ютері. Поки писала диплом, вчилася працювати в текстовому редакторі, створювати таблиці, вставляти картинки.
Спочатку плуталася, складно було запам’ятати, деякі функції. Дуже вдячна бібліотекарям, які постійно допомагали, поправляли, підказували, нагадували, пояснювали принципи роботи. І все це – день у день – спокійно і ввічливо. Неначе в тому, що я в одинадцятий раз питаю, як змінити абзац або де знайти функцію обрізки малюнка, немає нічого незвичайного. Ще й посміхнуться поблажливо: «Не хвилюйся, всі так починають». Звідки у людей стільки терпіння?
В результаті – диплом я написала. Пережила захист. Знайшла роботу. Тепер займаюся улюбленою справою – роблю людей гарними. А після роботи… Біжу в улюблену бібліотеку. Адже за ці роки бібліотека стала для мене не тільки помічником, а й другом; місцем, де тебе чекають і завжди раді твоєму візиту.