Пригодницька повість «Царство Яблукарство» куди більше подібна до притчі на тему морального виродження людства, аніж до звичайнісінької повісті для семикласника. Сюжет книги засновано на відомому біблійному міфі про Яблуню Пізнання Добра і Зла, до якого письменник елегантно допасовує давньогрецький міф про скриньку Пандори. Отож, як годиться, у прадавні часи йшов собі звичайнісінький знесилений Подорожній, предок нинішніх наших героїв, побачив голуба (чи не про Голуба-Духа йдеться?), що вмирав від спраги й голоду. Добрий Подорожній висипав Голубові крихти зі своєї торбини й дав напитися останніми крапелинами води зі своєї фляги, а сам залишився голодним і спраглим. Голуб же натомість відвів Подорожнього до чудо-Яблуні, на якій росли чудо-яблука й заповів не викидати чотири зернята, що лишилися від яблучного обіду, адже то, мовляв, зернята «не з яблука, а з твоєї душі». З чотирьох зернят мали вирости чотири незвичайні яблуні – Добра, Любові, Пам’яті й Гордості, тоді як найперша яблуня була Яблунею Віри. «Без віри, – навчає дітлахів автор, – далеко не заїдеш», треба жити з вірою, вона – найголовніша, «першояблуня», першооснова.
Певна річ, Голуб (може, все-таки Голуб-Дух?) суворо заборонив зривати з Першояблуні, Яблуні Віри, «найбільше й найчервоніше яблуко з верхньої гілки», інакше трапиться біда. І звісно ж, цю заборону в один страшний день було порушено: із забороненого плоду на мирну землю Царства Яблукарства, просто як із Пандориної скриньки, посипалася всіляка нечисть – черви, гусінь, щипавки та інша гидота. І люди навколо «зчервивіли»: «Відтоді всі жорстокішати стали, один на одного вовчками почали дивитися, заздрісні поробилися, скупі, тоді й перші злочинці в нас з’явилися». І кому, як не семикласникові Натанові Гордієнку (а його ім’я та прізвище, як і має бути у справжній казці, чарівне, значуще!) зі своїми друзями, начитаним маленьким розумником Тимком і яблукарцем Джо, а також усій зграї однокласників Натана, – кому ж, як це цим простим, та не зовсім, хлопчакам рятувати не тільки одне Царство й Київ, а й цілісінький світ?! Звичайно, світ буде врятовано, принаймні, у книжці, й автор турботливо кілька разів настановляє свого читача на майбутнє: щоби самим не зчервивіти, «бережіть зернята ваших душ».
|
