«… Частково це була моя вина. Всі мої плани, які я колись розробляв, були бездоганні, проте навіть самі великі генії інколи помиляються – від помилки не застрахований ніхто. І я повинен виправити скоєне, інакше чарівній цивілізації загрожує загибель. Так, я заподіяв чарівному народу чимало бід, проте ми були суперниками, це було змагання інтелектів, і я зовсім не бажав нікому зла. Однак Елфі в чомусь права. Через мене страждають люди. Мій вірний слуга, старий добрий дворецький … Ніколи не пробачу собі того, що з ним сталося. Так чи інакше це моя остання авантюра. А потім знаменитий Артеміс Фаул піде на спокій». Витяги з щоденника Артеміс Фаул.
