Він молодий і переважно самотній. За спиною в нього пустка не надто щасливого дитинства й болюча втрата тієї єдиної особи, яка дарувала йому відчуття затишку й захищеності. Тому в минуле він озирається часто, однак із сумішшю ностальгії та болю. Його теперішнє буденне й безбарвне, зіткане з випадкових розмов за пляшкою пива, зустрічей, після яких залишається більше питань, аніж відповідей, і глухого, але майже відчутного на дотик розпачу. Його доросле життя не таке, як уявлялось у дитинстві, воно тисне й жене його далі, щодня змушуючи до непростого вибору. Він приголомшений і спантеличений, він не просто на роздоріжжі, схоже, він узагалі не впевнений, чи варто йти далі… «Мертві» — дебютна збірка малої прози Олександра Харчука — це, безумовно, один із найвиразніших голосів того молодого українського літературного покоління, яке розпочинає свій шлях лише зараз, наприкінці другого десятиліття ХХІ століття.
