Руденко В.П.

Віктор Павлович Руденко – патріот Краматорська, який самовіддано трудився на благо міста Першим заступником голови протягом більше двох десятків років. З його ім’ям пов’язана ціла епоха у розвитку цього міста…


руденкоВіктор Павлович Руденко народився 7 січня 1935 року в м. Макіївці. Його батько, Павло Петрович, працював гірничим майстром, майстром зв’язку. Мама, Катерина Іванівна, займалася домашнім господарством, виховувала двох синів. Дитинство Віктора довелося на період війни. «Одного разу мало не вбили: німцеві не сподобалося, що перебігав вулицю», – згадує Віктор Павлович. У щойно звільненому місті в 1943 році Віктор пішов у 1-й клас школи. А вже на наступний рік сім’я переїхала до Свердловська Луганської області. Тут Віктор продовжив навчання. На все життя він запам’ятав уроки свого першого вчителя – Раїси Іванівни Дубини. Згадуючи шкільні роки з особливою теплотою, Віктор Павлович зауважує, що особливо любив точні науки: математику, фізику, хімію. У повоєнний голодний час сім’я пухла від голоду, їли очищення від картоплі, збирали квіти і насіння акації. Незважаючи на тяготи долі, Віктор цілеспрямовано здобував знання. У 1953 році, після закінчення десятирічки, він вступає до Харківського автодорожнього інституту. Навчаючись в школі, а потім в престижному, на ті часи, вузі, Віктор показує високі результати, вчиться в основному на «п’ятірки». У 1958 році, після закінчення інституту, отримав диплом за спеціальністю «Автомеханік».

У 1958 році опинився в Краматорську, тут і почалася його трудова діяльність. У тресті “ДОНМАШБУД” працює інженером-проектувальником, механіком, старшим механіком, головним механіком.

З 1964 року працює в управлінні №5 тресту “Донмашстроймеханізація” виконробом, начальником виробничо-технічного відділу. А через рік очолює ремонтно-механічні майстерні того ж тресту, будучи директором. У 1966 році обирається секретарем парткому «Донмашстроя». Ось тоді-то і помітив його Павло Іванович Мостовий, який очолював партійну організацію міста. Він запропонував кандидатуру В. П. Руденка на посаду першого заступника голови міськвиконкому. Цю ідею підтримав і тодішній голова міськвиконкому А. Я. Гіль. Віктору Павловичу дісталася нелегка ділянка роботи. Він курирував комунальне господарство, будівництво, транспорт, зв’язок, побутове обслуговування, охорону природи, тепло- і водопостачання. Очолював ряд комісій, в тому числі адміністративну.

Так на 25 років Віктор Павлович став першим заступником голови міськвиконкому. Він працював при різних головах – Гіле А.Я., Євсюкові Є.М., Логвиненко В.І., Фоменко І.А., Пасіці В.Л., проте завжди залишався на своєму місці, чітко, без зайвої суєти, наполегливо виконуючи всі найважливіші міські справи. Це при ньому були введені в лад водовід з колектором протяжністю 12 км, фільтрувальна станція на 60 тис. М3, щорічно здавалося по 80-120 тис. М3 житла. Зводилися мікрорайони 178-й, 179-й, 386-й, “Лазурний”. При ньому встановлювалася санітарна зона у КМЗ ім. Куйбишева і старої Петрівки, побудовано 40 підстанцій. Під керівництвом Віктора Павловича споруджувалися районна котельня і мала зона котельні на “Блакитному”, теплові котельні мікрорайонів-новобудов. Саме завдяки його наполегливості зведені школи №№2, 3, 4, 7 (нинішня українська гімназія), 8, 9, 24, 25, 35, 10, 16, тролейбусне депо на 100 машино-місць, станція переливання крові, терапевтичний корпус лікарні №3, п’ятиповерховий корпус лікарні №2, комплекс корпусів лікарні №1 (на Іванівці), книжкова база по вулиці Кіма.

Віктор Павлович Руденко – повна протилежність імпульсивному П. І. Мостовому. Стриманий, коректний, інтелігентний, усміхнений.

У перебудованому 1990 році, коли була розділена посада голови ради та голови виконкому, Віктор Павлович вісім місяців очолював виконавчий комітет.

Під керівництвом В. П. Руденко було закінчено будівництво Палацу піонерів (нинішнього ЦПР), Будинку зв’язку, введено рух тролейбусів за чотирма маршрутами, пущений трамвай на Ясногірку, прокладений шляхопровід по вулиці Горького. Разом з тодішнім директором НКМЗ Масолом В.А. вдалося вирішити питання про створення міського телебачення. При Вікторі Павловичі з’явилися перші світлофори в місті, побудований кінотеатр «Союз», АТС-6, АТС-7. Посаджений березовий гай по вулиці Ювілейній і кримські сосни.

Про те, що В. П. Руденко – неперевершений знавець міського господарства, говорить той факт, що його, коли він пішов на пенсію в 1993 році, запрошують в якості консультанта в міськвиконком, і він виконує ці обов’язки до 2000 року.

Він майже півстоліття крокує поруч з філологом, відомим в місті учителем, коханою дружиною Зоєю Георгіївною. Все життя колекціонує книги, має дуже навіть пристойну бібліотеку. Вечорами займається читанням. Його улюблені поети і письменники – С. Єсенін, О. Пушкін, М. Лермонтов, М. Цвєтаєва, А. Ахматова, М. Шолохов, Л.Толстой.За сумлінну працю нагороджений орденом «Знак Пошани» (ще під час роботи в тресті «ДОНМАШБУД»), медаллю «За трудову відзнаку», Срібною медаллю ВДНГ за будівництво очисних споруд. Удостоєний звання “Почесний громадянин міста Краматорська”.

Але головна його заслуга – це любов людей, для яких він все це робив.


Бібліографія:

.

Бабкин В. А. 100 самых известных имен Краматорска / В. А. Бабкин. – Краматорск : Тираж-51, 2008. – С. 71-73.

 .

Валатина Е.  “Жизнь как молитва” / Е. Валатина // Поиск. – 2013. – № 46. -  С. 4.

 .

Валатина Е.  “Человек был-из чистого золота” : В Краматорске прошла презентация книги Веселицкой  Н. “Жизнь, как молитва” / Е. Валатина // Поиск. – 2013. – № 49. -  С. 7.

.

Веселицкая Н. В. Виктор Руденко. Жизнь как молитва, или “вечный” Первый зампред : очерк / Н. В. Веселицкая. – К. : Издатель Веселицкая Н.В., 2013. – (Древо рода).

 .

Виктор Павлович Руденко : Некролог : ушел из жизни Почетный гражданин города Краматорска // Краматорская правда. – 2010. – № 47. -  С. 2.

 .

Коцаренко В. Ф.  Краматорская быль / В. Ф. Коцаренко. – Краматорск;Славянск : ЧП”Канцлер”, 2002. – С. 146-149.

 .

Прекрасная О.  “Он знал город как никто другой” / О. Прекрасная // Восточный проект. – 2013. – № 49. -  С. 4.

 .

Сидоренко, Н.  “Он отдал городу 40 лет ежедневного созидательного труда” [Текст] / Н. Сидоренко // Краматорская правда. – 2013. – N 49. -  С. 4

.

Танский В.  Про него говорят “Он построил Краматорск” : Интервью с дочерью Почетного гражданина города Руденко Виктора Натальей Веселицкой / В. Танский // Краматорская правда. – 2012. – № 1. -  С. 5.

 .

Шталь А. “Моя книга о том, как строился Краматорск” / А. Шталь // Краматорская правда. – 2013. – № 45. -  С. 3.

Коментарів: 1

  1. Наталія коментує:

    Дякую!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вгору