Доценко Ю. Т.

Доценко

Доценко Юрій Тимофійович народився 19 вересня 1954 року в селі Малотаранівці, що поблизу Краматорська.

Закінчив філологічний факультет Донецького Державного університету. Армійську службу проходив на Далекому Сході. Після армії викладав українську мову та літературу в школах Донеччини та Запоріжжя.

З 1978 року – на журналістській роботі. Працював у шахтарських багатотиражках, міськрайонних газетах, відомих періодичних виданнях «Голос України», «Донеччина», «Виробник України», відповідальним секретарем  загальнонаціональної газети «Україна козацька»

Лауреат літературних премій імені Володимира Сосюри та імені Григорія Кривди, фонду Олекси Тихого, дворазовий переможець регіонального фестивалю-конкурсу «Книга Донбасу» 

Член Національної спілки письменників України з 1995 року

Перша збірка віршів «Літо чебрецеве» (1984), видавництво «Донбас»

Друга – «Дерев мотив глибинний»(1995) видало творче об’єднання «Лад»

Третю – «Золотий апостроф» (1998), видав у Донецьку Український культурологічний центр.

Благословляючи третю збірку віршів Ю. Доценка  відомий поет Григорій Кривда написав: «Його слово правдиве, щире, співуче… Хай хоч за 10 років прибуде ще один український  Соколов, Талалай, Орач, які, нажаль покинули суху донецьку землю. Хай, кажу, прибуде і не відбуде з Донеччини Юрій Доценко, мій молодший побратим і чудовий ПОЕТ!»

Потім вийшли у світ  книжки вибраних поезій  «Осінні багаття», «Вереснева паморозь» (2007). В цих збірках яскраво проглядається відчуття національної гідності,патріотизму, любові до рідного краю, до України.

Чи ми – народ? А, коли – так,

То треба пам’ятати,

Що славний пращур наш – козак,

Що Україна – мати,

         Доценко1Доценко2Пізніше вийшли: збірка віршів  «Талісман», добірок віршів для дітей, перекладів, публіцистичних розвідок «Стусове коло», «Божа іскра Сави Божка», «Тихо довкіл Тихого», «Злетіла пісня від землі – у Всесвіт».

В 2012 році вийшла нова збірка віршів «Переступний вік». Вірші Юрія Доценка позначені живим почуттям, свіжим спостереженням над природою, плином людського буття. вони свідчать про авторську оригінальність, своєрідність висловлення.

Вірші Юрія Доценка друкувалися у багатьох колективних збірках «Крона», «Земле рідна, колискова», «Письменники Донеччини», «Світ слова. Краматорська література в іменах», «Українські письменники Краматорська», «Мой город – мое вдохновение», «Лине слово над Тором», «От сердца – к сердцу Від душі до душі», «Я часто вспоминаю о войне» та інших, у всеукраїнських газетах та журналах («Літературна Україна», «Голос України», «Літературний Львів», «Україна молода», «Донбас», «Березіль»).

Слово Юрія Доценка йде від серця, від пережитого й осмисленого. Тому поетові найчастіше вдається пейзажна лірика, ліричні картини-мініатюри справжнього чуття.

Чіткою є життєва позиція письменника – Українське слово.

Багато років Юрій Тимофійович жив і працював в м. Донецьку, але в 2014 році повернувся до Краматорська де проживає і сьогодні.


Бібліографія:

.

Джерела [Текст] : антологія творів учасників літературних об’єднань Донбасу / уклад. П. В. Кущ, В. С. Логачов. – Донецьк : Нац. Спілка письменників України; Журнал «Донбас», 2012. – 352 с.

.

Доценко, Ю. Т. Переступний вік [Текст] : поезії / Ю. Т. Доценко. – Донецьк : Нац. Спілка письменників України, 2012. – 156 с.

.

Доценко, Ю. Там, де плине Тор-ріка [Текст] : уривки з поеми – роздуму / Ю. Доценко // Донбас  = Донбасс : Журнал письменників України. – 2012. – № 2. -  С. 68-76.

.

Доценко, Ю. Травневе сонце на вустах (краткая биография, стихи) [Текст] / Ю. Доценко // Донбас  = Донбасс : Журнал письменників України. – 2010. – № 3. -  С. 28-34.

.

Письменники Донеччини (1923-2008) [Текст] // Донбас  – Донбасс : Журнал письменників України. – 2007. – № юбилейный. -  С. 90-98.

.

Романько, В. І.   Література Донецького краю [Текст] : посібник для вчителя / В. І. Романько. – Донецьк : [б. и.], 2006. – 264 с.

.

Світ слова. Краматорська література в іменах [Текст] / уклад. Н. І. Якименко. – Краматорськ : Відділ культури і туризму Краматорської міськ. ради; ЦМБ для дітей ім. О.С.Пушкіна; Офсет, 2011. – С.172 – 183.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вгору