Новинки літератури дорослого абонементу

Відьмак. Меч призначення. Книга 2

Тепер Ґеральт знає, що таке кохання, знає, що він здатен на людські почуття і на найбільшу самопожертву… У його житті з’являється маленька зеленоока Цірі. На королівства, які століттями воювали лише за перенесення межових знаків, нападає страшний ворог із-за південних гір. І відьмаку все одно: чия ллється кров – людей, дріад чи ельфів…

Відьмак. Кров ельфів. Книга 3

Маленька Цірі — дитя-несподіванка — стала більшою несподіванкою, ніж видавалось спочатку. Жахливі сни про загибель Цінтри руйнують її душу, а чаклунський дар, що народжується, може зруйнувати тіло. Дати йому раду під силу лише могутній чарівниці Йеннефер. Тож Ґеральту не вдається довго переховувати Цірі у Відьмачому Оселищі. Попереду небезпечна подорож, бо для багатьох маленька княжна Цінтри — останній аргумент: для Ради Чародіїв, для чотирьох королів, для зловісних посланців Нільфгарду… І тільки Ґеральт оберігає сіроволосу дівчинку заради неї самої…

Відьмак. Час погорди. Книга 4

Героїчна сага Анджея Сапковського про відьмака Ґеральта посідає четверте місце за накладами у Польщі, нагороджена преміями імені Януша Зайделя, преміями SFinks, а 2010 року автор отримав почесну нагороду Європейського співтовариства наукової фантастики EuroCon «Ґранд Майстер».

 Згідно з давнім ельфійським пророцтвом, Цірі, Дитя Старшої Крові, мала змінити долю світу. Але поки зеленоока спадкоємиця трону Цінтри прямує під захистом своїх названих батьків до чарівницького острову Танедд, світ уже невпізнавано змінився. Усюди, в усіх серцях війна, ненависть і погорда. Для відьмака Ґеральта настав час заради порятунку Цірі обирати, на чиєму він боці.

Заїр

Книжка, що хвилює й проникає глибоко в душу!
 Це пронизлива сповідь чоловіка, у якого зникла дружина. Він ладен повірити в будь-яку причину — викрадення, шантаж, адже вона не могла просто розірвати їхні стосунки. Він одержимий ідеєю знайти її, щоб повернути щастя. Але він побачить дружину знову тільки тоді, коли зрозуміє, що кохання — це перш за все свобода…

Їсти, молитися, кохати

«Їсти, молитися, кохати» – надзвичайно щира розповідь жінки про духовне переродження і позитивні зміни у житті. Автор книги на власному прикладі довела, що навіть після найбільших криз можна не лише відновитися, а й відкрити в собі нові грані, можливості та рівні переживань. Героїня її роману – письменниця Ліз – розчарована у сімейному житті та зневірена в особистому щасті. Жінка втрачає головне: сенс та смак до життя. Аби набратися сил та повернутися до життя, Ліз вирішує подорожувати. На її шляху три країни: Італія, Індонезія та Індія. Там вона вчиться їсти зі смаком, молитися з відкритим серцем та кохати, наче вперше.

Утікач

Несподівана відвертість, інколи навіть брутальна прямота створюють виразне життєве тло викладу — але не в цьому справжня цінність твору. Книга прози «Утікач» стала черговою спробою її автора унезалежнити художній виклад від безцеремонного втручання в його течію смаків, запитів і очікувань т. зв «читацького загалу». І митець, і його адресат здатні й повинні виборювати право на осібне бачення трагедійних сторінок загальнонародного минулого, на своє тямлення пекучості співіснування любові, старості й смерті, на нестерті потрактування космологічних викликів людській щоденності.

Всього лиш люди

Нова книга філософської прози Григорія Штоня є пошуком можливості гармонійного існування духовного й тілесного. Крім того, у поле зору прозаїка потрапляють процеси взаємоперетікання добра і зла. Порушені проблеми височіють над кожним сучасником, який замислюється не лише над духовним сенсом власного існування, а й над вічним диханням людського буття. Філософічність мислення Григорія Штоня, відома з його попередніх повістей і романів, лише вкотре приємно здивує ерудитів і поціновувачів якісного художнього слова.

Оленіада

 Як зазначає сама авторка, «Оленіада» писалася «трьома заходами». Перші пару розділів написано ще в 2002-му, але книжку закінчено не було, адже настав 2004 рік. І вигадана країна «Лапландія», про яку в ній йдеться, в один день перетворилася на велику країну. З великим майбутнім. З людьми, котрі за мить розпрямилися і пішли вперед… Йшли, йшли, йшли… Озирнулися і здивувалися: ті, хто послав їх уперед, — з тими, хто тягнув назад. Довелося вийняти з шухляди недописане і дописати — в 2006 році. І назвати те все «комедією абсурду». Так закінчилась перша частина «Оленіади». До другої Роздобудько приступила в січні 2013 року і написала її у вкрай короткий строк — останню крапку було поставлено в лютому того ж таки 2013-го. Авторка виходила з тієї давньої істини, що коли закінчуються гнів і сльози — останньою зброєю стає… сміх. І останнім сміється той, кому немає чого втрачати. І сміючись — перемагає. Може здатися неймовірним, але ще рік тому Роздобудько передбачила події, що відбуваються сьогодні. Так що «Оленіада» виявилася книгою пророчою.

Две минуты правды

Їх четверо. Один грає свою роль, інші троє … теж грають свою роль, але трохи по-іншому. Їх завдання – зробити переворот в мистецтві, але про це знає тільки один з них. Вони виявляються в одній машині, їх чекає дорога. Ще двоє перебувають за кадром. Їх завдання… теж зробити переворот в мистецтві, але… трохи по-іншому. Вони знають, як це зробити. І роблять це. І домагаються успіху. А ті четверо зіграли свої ролі. Кінець фільму…

Двенадцать, или Воспитание женщины в условиях, непригодных для жизни

Роман Ірен Роздобудько «Дванадцять, або Виховання жінки в умовах, непридатних для життя» вже з перших сторінок захоплює читача незвичайністю сюжетних ліній і аллегоричностью образів і ситуацій. В силу службових обов’язків головна героїня вислуховує життєві історії різних людей. Це захоплює молоду жінку, і вона не помічає, що і сама – об’єкт спостереження.