У нього не було імені і не було прізвища. Тільки прізвисько: Нюхач. Він не шукав друзів. Тільки ворогів. І для того, щоб дізнатися про людину все, він не читав біографії в соцмережах. Запах – ось найбільш достовірне і повне джерело інформації. Нюхач читав людей, як відкриту книгу. Запах чужих квартир і духів, гніву чи радості. Але особливий аромат був у скоєного злочину… Чи легко бути тим, хто може розповісти про людину все… по запаху? І чи є шанс втекти від того, хто, як вовк, біжить по твоєму сліду?
